На два фронти

У часи глобальних змін і викликів, які принесла повномасштабна війна, журналісти та волонтери стали важливими комунікаторами в україні та на міжнародному рівні. Про зміну підходів до репутаційного менеджменту в медіа та про трансформацію довіри до журналістики в сучасних умовах розповів військовий кореспондент, волонтер і співзасновник громадської організації «стоп корупції» Роман Бочкала.

Як війна змінила підходи до репутаційного менеджменту журналістів і громадських діячів в Україні? 

Люди почали споживати інформацію здебільшого з телеграм-каналів, тому потрібно якомога оперативніше надавати правдиву інформацію, без брехні та фейків. Я пригадую поїздку в Бучу, коли потрапив туди одним із перших. Тоді показати, що насправді трапилось у місті, які звірства скоїли російські військові, було дуже важливо не лише для українського суспільства, але й для всього світу. Згадайте: росіяни заявляли, що це все постановка, а вбиті та закатовані — це актори. Відбити інформаційну атаку пропаганди можливо було лише правдою! Правда — це і є основний інструмент репутаційного менеджменту.

Чи є принципові відмінності в управлінні репутацією українських журналістів і волонтерів   в Україні та за кордоном?

Вважаю, що є кілька принципових відмінностей, які пов’язані з різницею в медіасередовищі, аудиторії, рівні довіри й очікуваннях суспільства. Для прикладу: довіра до журналістів і волонтерів всередині України базується на їхній особистій репутації та тривалому перебуванні у професійному середовищі. Ніхто не буде читати  невідомий канал чи довіряти підозрілим зборам для армії.  За кордоном ми здебільшого намагаємося показати тему війни з емоційного боку. Це відеоролики про обстріли та наслідки російського терору. Так, це, з одного боку, правильно та дієво, однак з іншого — може сприйматися там, за кордоном, як пропаганда. Тому вважаю, що для міжнародної аудиторії важливо розуміння контексту та пояснення подій.

Як інформаційна війна, що супроводжує бойові дії, вплинула на підходи до комунікацій і репутаційного менеджменту в медіа?

Оперативність і фактчекінг — певно, найважливіші на сьогодні. Крім того, в умовах інформаційної війни, аби випереджати дезінформацію та пропаганду, створюються інформаційні наративи. Ефективно протидіяти маніпуляціям можна також залучивши експертів, проте вони повинні мати гарну репутацію та авторитет.

Громадські організації часто самі стають мішенями дискредитаційних кампаній. Які антикризові стратегії комунікації працюють найкраще у таких випадках?

Громадські організації, особливо антикорупційні та волонтерські, нерідко стикаються з дискредитаційними кампаніями. Це можуть бути як організовані інформаційні атаки, так і спонтанні хвилі негативу, поширені через соцмережі чи ЗМІ, або так звані вкиди в анонімних  телеграм-каналах. Звісно, головне в таких випадках не мовчати й дати офіційну відповідь, аби наратив опонентів не закріпився в інформполі та не спричинив репутаційних втрат. Але найголовнішеі— виконувати свій громадянський обовʼязок, підтримувати Сили оборони України, виявляти корупцію під час війни.

Як змінилися ризики для репутації журналістів-розслідувачів і громадських активістів у 2024 році?

Журналістам-розслідувачам було нелегко завжди. Погрози, залякування, кібератаки та юридичний тиск — це, так би мовити, «стандартний пакет» опцій. Існує навіть думка, що під час війни не потрібні ніякі розслідування. Однак вважаю, що тримати антикорупційний вектор просто необхідно. Це один із чинників успішного громадянського суспільства та нашої Перемоги.

Чи став голос самих журналістів-розслідувачів і громадських активістів помітнішим та вагомішим у припиненні суспільно шкідливих і небезпечних явищ?

Так і є. Це певний мейнстрим, коли до одного такого голосу долучаються  інші  – так і формуються громадські організації та проєкти журналістських розслідувань. Це дає змогу впливати на певні процеси та притягувати до відповідальності осіб, котрі так чи інакше зловживають  або вчиняють протиправні дії. 

Як трансформувалася довіра до журналістики в умовах повномасштабної війни? Чи є перенасичення аудиторії військовими темами та просто клікбейтом, надмірно гарячими новинами?

Українське суспільство виявило високу підтримку незалежних медіа. Водночас посилилися й ризики: з одного боку, зросли вимоги до точності та відповідальності медіа, з іншогоі— збільшилася вразливість до маніпуляцій, фейків і ворожої пропаганди. Клікбейт — це насамперед хайп, який далеко не завжди позитивно впливає на репутацію. На жаль, дійсно є перенасичення подібними заголовками. Також можна зустрічати рекламу  на основі таких заголовків. Ви напевно бачили: «Сьогодні на Україну летітиме 500 ракет» – і далі посилання. Такі дописи бачити огидно. І ті, хто публікує подібне, точно не покращать свою репутацію. Журналістика повинна мати деяку цензуру з точки зору моральних принципів в умовах війни.

Що зараз є головними опорами репутаційного капіталу медіа, журналістів, громадських діячів  і волонтерів?

Порядність, прозорість, відповідальність, розуміння часу, в якому живемо, та повага до Сил оборони України.

Війна активізувала нову хвилю волонтерства та громадської діяльності. Які виклики постають перед ними? Як ці люди можуть ефективно розвивати свою репутацію, зберігаючи довіру донорів і суспільства?

Насамперед треба сказати про шахрайство та клонування сторінок. Я сам із таким зіштовхнувся. Від мого імені шахраї незаконно отримували кошти. Зараз триває слідство. Думаю, що за таке під час війни вони мають бути суворо покарані. Також будь-якого волонтера можуть пофарбувати у той чи інший колір політичної сили.                                                          Ще один із викликів — звітність. Що би ти не робив чи купував, усе одно знайдеться той, хто скаже, що знає де дешевше або краще.  А ти – волонтер – використав кошти нераціонально! Є проєкти, які не під силу потягнути самотужки. Для цього ми робимо колаборації з іншими волонтерськими організаціями. Це водночас і розширює аудиторію, і зміцнює довіру. 

Як ви оцінюєте роль соціальних мереж у сучасному репутаційному менеджменті журналістів, активістів  і громадських організацій?

Насамперед це прямий контакт з аудиторією. Журналісти й активісти можуть без посередників доносити свою позицію, оперативно реагувати на події та взаємодіяти з підписниками. Це допомагає будувати персональний бренд і довіру: люди більше вірять особистим повідомленням, аніж анонімним заявам або навіть офіційним. У сучасному світі соцмережі є основним, але не єдиним інструментом репутаційного менеджменту. Публікації в авторитетних виданнях, інтерв’ю та коментарі допомагають закріпити репутацію.

Які ключові репутаційні тренди та виклики для медіа                                  і громадського сектору ви бачите на 2025 рік?

Інформаційна війна набиратиме обертів. Пропагандистська машина кремля з мільярдним фінансуванням просто так  не зупиниться, тому очікується посилення інформаційних атак.

Українським медіа та активістам слід зміцнювати довіру аудиторії та підвищувати власну безпеку. Важливо залишатися незалежними, оперативно реагувати на загрози та використовувати новітні технології для поширення правдивої інформації. Загалом 2025 рік вимагатиме від українських медіа та громадського сектору ще більшої адаптивності, інноваційності та стійкості. Головне – зберігати якість контенту, довіру аудиторії та шукати нові способи взаємодії із суспільством.