Всесвіти Бадоєва

23.04.2026

Створення нового українського епосу стало стратегічною відповіддю на багаторічний вплив ворожого контенту. Масштабний фентезі-всесвіт «Хроніки Сили» вже встиг об’єднати великі вітчизняні компанії y шляхетній справі збагачення культурного коду нації. Це амбітна спроба побудувати системну альтернативу анахронічним пропагандистським штампам через літературу та кіно. Про власну трансформацію та своє розуміння національної ідентичності розповідає культовий режисер, сценарист, кліпмейкер  і телеведучий Алан Бадоєв.

Минулий рік для багатьох людей з культурної сфери пройшов на високій швидкості. Як ви його прожили: що стало для вас головним, а що другорядним?

Одразу після прем’єри «Довгої доби», промотуру та великого міжнародного туру показів (44 країни, включно з НАТО та Європейським парламентом) я і команда BADOEV ID занурилися у масштабний культурний IP-проєкт «Хроніки Сили». Перші два роки були присвячені скрупульозній розробці всесвіту та створенню восьмирічної дорожньої мапи його розвитку. У 2025-му ми вперше представили проєкт українській аудиторії – знайомство завжди визначає майбутні взаємини.

Цьогоріч ми видали першу книгу всесвіту — «Хорт. Перший характерник» Ольги Навроцької. За пів року вона стала бестселером, посіла п’яте місце серед українських видань, а її наклад сягнув   40 000 примірників. Ми презентували «Хроніки Сили» на фестивалях FanCon і «Книжкова країна», провели тур містами України та наприкінці року разом із партнерами NTL Loyalty, АТБ  і «Подорожник» реалізували масштабну ритейл-акцію з артефактами всесвіту, що дозволило сформувати широку аудиторію нового українського фентезі. Зараз вступаємо у другий рік розвитку проєкту — ще більш інтенсивний, із чітким рухом до створення першого фільму за однойменним романом.

Ви довго були режисером великої форми. У який момент зрозуміли, що репутація митця в Україні – це не тільки про роботи, але й про позицію, мову, вибір середовища?

Я працював у різних країнах світу, але жив  в Україні, завжди повертався додому — саме тут відчуваю натхнення та творчу силу. Тому з початком повномасштабного вторгнення мій вибір був очевидним.

Репутація митця існує завжди: кожна робота має містити позицію — без неї висловлювання стає порожнім. І сьогодні українські митці мають не лише створювати, але й говорити зі світом від імені країни. Час, в який ми можемо творити, нам відвойовують наші військові. Кожна секунда, яку ми проводимо за створенням своїх всесвітів, — це секунда, подарована ними. Саме тому мистецтво в наш час має прикладну силу та не може бути без позиції. 

У вас є досвід, коли аудиторія може як звеличувати митця, так і рознести вщент. Який ваш принцип реагування на хвилю хейту: мовчати, відповідати, жартувати, визначати межі?

Коли ти створюєш проєкт для великої аудиторії (глядачів, слухачів чи читачів), то повинен усвідомлювати ризики, прораховувати їх і мати щонайменше одну, а краще дві стратегії реагування на різні контексти та хвилі реакцій. І якщо вміти з цим працювати, то навіть хейт може стати вагомим інструментом для досягнення мети.   Але найважливішеi— не втрачати зв’язок із тими, для кого ти створюєш. Саме цей зв’язок і є гарантією довгого шляху разом із твоєю аудиторією.

Якось ви сказали, що для вас мова – це питання захисту та самоідентифікації. Як цей перехід вплинув на вашу професійну оптику: що ви почали чути інакше у власних текстах і роботах?

Сьогодні я чітко усвідомлюю: мова — це наш захист. І це не просто слова, а коди ідентичності. Ми маємо говорити нею щодня та створювати великі проєкти українською, бо саме так зберігаємо свою автентичність. Саме мова відокремлює нас від нації-агресорки, яка роками намагалася позбавити нас українського голосу.

Що було найважчим у роботі над «Довгою добою» – з точки зору відповідальності перед людьми, чиї історії ви показуєте?

Обсяг людського болю, страху та переживань, через який довелося пройти. Обираючи героїв для «Довгої доби», ми хотіли показати шлях українців — від відчаю і страху до віри у власні сили та здатності чинити спротив. Навіть перегляд цього матеріалу був важким випробуванням, тому робота над відбором героїв тривала майже рік. 

Чи змінила «Довга доба» вашу репутацію в очах професійної спільноти і вашу самооцінку як автора? 

Якщо ти митець, то мало думаєш про те, що про тебе скажуть — особливо колеги. Ти робиш те, чого не можеш не зробити – висловлюєшся. І коли я висловлююсь, для мене головне — чесність. У будь-якому проєкті намагаюся бути максимально чесним щодо своєї позиції. А якщо моя позиція відгукується іншим, то щиро радію.

Фентезі-всесвіт «Хроніки Сили» – довгостроковий проєкт. Чому вам було принципово запускати саме всесвіт, а не один фільм чи одну книгу? 

«Хроніки Сили» — це повноцінний світ: книги, комікси, фільми, серіали, іграшки. Ми розбудовуємо цей всесвіт разом із моєю партнеркою Ольгою Навроцькою. У нього закладено велику мету – дати дітям можливість закохатися в українське та зацікавитися власною культурою. Саме тому це не один продукт,  а створення української альтернативи російському культурному контенту, який роками формував простір і впливав на свідомість наших дітей.  А якщо говорити мовою бізнесу, то один продукт складно масштабувати, і тому ми одразу вибудовуємо системну стратегію розвитку, бо зараз світ довіряє таким стратегіям.

«Хорт. Перший характерник» став видимою точкою входу у всесвіт. Як ви вирішуєте,  де межа між масовістю та якістю, щоб проєкт не перетворився на просто хайповий мерч? 

Ми дивуємо українців і працюємо за стандартами якості і в маркетингу, і в продукті. Однак, звісно, головне – це сильна історія.

Відомо, що презентації і частина активностей «Хронік Сили» йшли в партнерствах із великими медіа та брендами. Як ви обираєте партнерів, щоб вони підсилювали сенс, а не розмивали його? 

Коли берешся за такий масштабний проєкт, то необхідно мати сильне коло партнерів — людей і компаній, які поділяють твої цінності  та відчувають потребу розвивати українську культуру саме зараз. Нам вдалося знайти саме таких — україноцентричні компанії, яким я щиро вдячний за довіру та залучення: 1+1іMedia, Ощадбанк, Mastercard, NTL Loyalty, АТБ і мережа аптек «Подорожник». До речі, 1+1 Media є стратегічним партнером як для «Довгої доби», так і для «Хронік Сили». У нас спільне бачення завдань і цілей — створювати якісний український контент, тому я переконаний, що попереду ще багато спільних проєктів. Загалом же, на мою думку, підтримка проєктів на кшталт «Хронік Сили» з боку великих брендів є свідченням їхнього усвідомлення сучасних викликів і відповідальності перед суспільством.

Чи не виглядає трохи зухвалим у часи нестабільності планувати «Хроніки Сили» на роки вперед? Що дає вам упевненість дивитися вдалечінь? 

Усі, хто бодай раз працював зі мною, знають:  я не люблю одноразових проєктів. Мені близька довга дистанція — там, де можна прожити те, що створюєш, без поспіху та «швидких результатів». Розбудовувати новітній український епос — складна, цікава та відповідальна робота.  Я довіряю часовим орієнтирам, який ми заклали в цей проєкт, і поступово долучаю до нього нових фахівців, адже такі речі неможливо зробити самотужки.