Олег Козерод: «Формування експертного середовища в Європі з питань України лише починається»

Зараз немає жодного українського бізнесмена чи політичного діяча, який би не замислювався над тим, як викликати інтерес за кордоном. Про нюанси цієї непростої справи розповідає Олег Козерод, віцепрезидент Центру вивчення європейської демократії (Брюссель) і радник депутатів Європейського парламенту, вчений-політолог і співзасновник компанії Iris Consulting Group (Польща).

Як ви оцінюєте зміни у поглядах світової експертної та медійної спільноти щодо України?

Україна пройшла великий шлях від пострадянської країни, в якій нічого не відбувається, яка не змінюється протягом довгих років, до країни, яку обожнюють журналісти та мешканці країн Заходу, про яку говорять багато і яка стала об’єктом великих міжнародних політичних дискусій. І що феноменально – це відбулося насамперед завдяки українській армії, військовим, проблеми котрих в українській владі мало хто взагалі помічав протягом довгих років. Можна тільки уявити, яких успіхів доб’ється Україна після війни, якщо на арену вийдуть так само потужні, але особливо нікому не потрібні протягом довгих років незалежності сили, такі як українські науковці або митці.

Взагалі, яке воно – експертне середовище Заходу щодо України?

Слід зазначити, що формування експертного середовища у Європі з питань України лише починається. У провідних вишах світу практично немає кафедр або факультетів, які б займалися лише Ukrainian studies, є велика кількість фахівців з Russian studies – і поки що ситуація в академічному світі щодо цього не змінюється. Займаються Україною західні дипломати, посли, посадовці ЄС, радники, але через 3–5 років вони переводяться до іншої країни перебування або змінюють роботу – і їхня експертність на цьому завершується. Журналісти деяких видань, які пишуть про Україну протягом певного часу, також є тимчасовими гравцями на цьому експертному полі, дуже мало є тих, хто спеціалізується тільки на українській тематиці. Разом із тим у Європі був накопичений досить великий обсяг знань про Україну і сильною стороною західного експертного середовища є доступ до будь-якої інформації щодо України.  Зацікавлені західні експерти можуть замовити будь-яку інформацію через посольства або компанії, які займаються фінансово-економічною розвідкою.

Українські бізнесмени все частіше виходять на ринок Європи й інших країн світу зі своїм продуктом. Як зробити так, аби вони найкраще вписалися у європейські реалії бізнесу, стали частиною бізнес-спільноти Є вропи?

Я казав це задовго до початку війни – гордо несіть свій український прапор і не бійтеся говорити про українське походження свого бізнесу. Треба розуміти реалії бізнесу на Заході: якщо людина пишається своїм продуктом і своїм корінням – її будуть поважати. Багато українських бізнесменів протягом останніх десятиріч видавали себе у Європі за місцевих бізнесменів, купуючи заводи по профілю свого бізнесу у Франції, Іспанії, наймаючі місцевий менеджмент тощо. Але коли про них починали писати місцеві ЗМІ, то все рівно представляли «український бізнесмен такий-то». Однак це нормально – і краще використовувати українське походження для просування бренда та покращення іміджу, свого та країни. Це, до речі, є проблемою і для усієї української держави: на Заході інколи запитують, що Україна може дати ЄС у разі вступу до Об’єднаної Європи, які стандарти, які приклади демократії. На жаль, поки що це не стало об’єктом дискусії серед українських політиків, але є публікації у таких виданнях, як Brussels Times, де чітко 

ставлять запитання – з якою метою ми приймаємо до ЄС країну, ВВП котрої в декілька разів менший, ніж у найбіднішої країни ЄС на сьогодні – Болгарії?

Слід розуміти, що імідж України формується постійно, у тому числі поведінкою громадян країни у Європі, їхньою законослухняністю, участю у благодійних або інших акціях на Заході тощо.